Завжди, коли розпочинається новий проєкт і ти йдеш до замовника на зустріч-знайомство, то почуваєшся так, начебто йдеш на перше побачення, до того ж – побачення наосліп. І ти зовсім не знаєш:
– чи то там на тебе чекає «мовчазна риба» із короткими односкладними відповідями на кшталт: «Угу», «Так», «Ні», «Не знаю»;
– чи то зустрінешся із «людиною-оркестром», і тобі доведеться години зо дві слухати, слухати й слухати про все на світі: про кума, про свата, про брата і … трішечки саме про проєкт;
– а може, це буде ділова небагатослівна людина, якій достатньо 15 хвилин, щоб обговорити найважливіші речі?
А ще є так званий «шлейф відносин», що пов’язаний з тим, хто продавав цей проєкт. Замовник звикає до спілкування із продавцем і потім автоматично переносить своє враження, свої відносини на PMа: очікує такої самої манери спілкування та поведінки, швидкості реакцій тощо.
І ще деякий час вже саме проєктні запитання транслює продавцеві. І ти такий – як лисому гребінь.
Так-от перша зустріч із Замовником – це не тільки «побачення наосліп», це ще й «побачення наосліп із закоханою в іншого жінкою».